Магазин щастя працює до сьомої

Крамниця називалася «Щастя до сьомої» й справді зачинялася рівно о дев’ятнадцятій.

Назар і Влада зайшли туди через дощ. На полицях стояли коробки «П’ять хвилин без турбот», банки «Сміх зі смаком полуниці» й пакети «Перемога в будь-якій грі».

На Міжнародний день щастя продавець дарував один пробник. Назар вибрав перемогу, Влада — спокій. Після першої ж настільної гри Назар виграв шість разів поспіль. Спершу він радів, потім друзі відмовилися грати. Влада сиділа незворушна, навіть коли її парасолю поніс вітер. Наздоганяти довелося Назарові.

О сьомій дія коробок скінчилася. Назар програв випадковому хлопчикові й відчув полегшення. Влада розсердилася через мокрі черевики — і теж зраділа, що їй знову не байдуже.

Вони повернулися вимагати пояснень, але крамниця вже зникла. На її місці стояла звичайна пекарня. Пекарка дала їм рушник і дозволила чекати, доки вщухне дощ.

Назар допоміг занести стільці, Влада подзвонила додому, а потім вони поділили гарячу булочку. Ніхто не обіцяв, що це щастя. Воно тривало недовго й не мало етикетки.

Наступного дня на тротуарі знову з’явилися золоті літери: «Щастя до сьомої».

Друзі пройшли повз. Продавець у вікні знизав плечима й сам відкрив банку «Цікавість».