Натхненна: 80 років від дня народження Мамута Чурлу
Килим, який не любив однакових візерунків
Еміне створює орнамент до ювілею Мамута Чурлу й розуміє, що краса народжується не з однаковості, а з гармонії різних елементів.
— Ще один тюльпан, — вирішила Еміне й потягнулася по червоний олівець.
І тут червоний олівець закотився під шафу.
— Я більше не малюватиму тюльпанів! — долинуло звідти. — У твоєму килимі їх уже сорок сім.
Зелений олівець підтримав його тоненьким писком. Навіть синій, який зазвичай ні в що не втручався, відсунувся від паперу. Еміне готувала в майстерні орнамент до виставки на честь художника Мамута Чурлу й хотіла, щоб усе було бездоганно однаковим.
Вона спробувала малювати сама, але без кольорів візерунок став схожим на паркан. Тоді майстриня Сафіє показала їй старий кримськотатарський килим. На ньому поруч жили квіти, ріжки, гілочки й маленькі знаки, не схожі один на одного.
— Орнамент не шикує знаки, як солдатів, — сказала Сафіє. — Він веде між ними розмову.
Еміне витягла з-під шафи червоний олівець і не стала просити його про тюльпан. Натомість запропонувала кожному кольору намалювати знак, якого ще не було. Червоний вигадав гранат, зелений — криву гілку, синій — крихітну хвилю. Еміне з’єднала їх тонкою золотою лінією.
На виставці один хлопчик довго дивився на килим, а потім показав на маленький синій завиток:
— Оцей ніби збирається втекти.
— Нехай, — відповіла Еміне. — У нього така вдача.
З коробки почулося задоволене шурхотіння.
Завантажуємо календар історій…