Актор, який загубив грім

До початку вистави залишалося сім хвилин, а грім зник.

Данко натиснув кнопку ще раз. З колонки долинуло чемне: «няв».

— Це не буря, це кошеня з характером, — сказала акторка в короні.

Запис грому випадково стерли під час репетиції, а без нього найважливіша сцена розсипалася. Данко відповідав за звук і вже уявляв, як завіса опускається раніше часу. Та скасувати виставу, присвячену акторові Петру Бенюку, режисер не дозволив.

Данко вибіг за лаштунки. Бляшаний лист гуркотів занадто по-кіношному. Барабан звучав як марш. Велика каструля образила кухарку. Тим часом глядачі вже сідали.

— Починаємо без бурі, — вирішила акторка в короні.

У потрібну мить вона підняла руку, але замість запису почувся один сухий удар долонь. Його зробив Данко. Другий удар додала костюмерка, третій — освітлювач. Актори затупотіли ногами, хтось повільно покотив сценою дерев’яну кулю, і зал підхопив гуркіт. Буря наростала просто серед людей.

Коли настала тиша, вона виявилася сильнішою за будь-яку колонку. Акторка промовила фінальну репліку майже пошепки.

Після вистави Данко знайшов загублений файл у папці «Кошенята». Він перейменував його на «ГРІМ» — і залишив там.

— Наступного разу знову наживо? — запитала костюмерка.

Данко постукав по бляшаному листу. Той відповів далеким розкатом.