Чемпіон із перебивання

Денис умів перемагати в будь-якій суперечці. Треба було лише говорити швидше, голосніше й не залишати іншому місця для відповіді.

На шкільних дебатах він уже відкрив рота для вирішального аргументу, коли Софія підняла маленький кухонний таймер.

— Сьогодні правила суддівські, — сказала вона. — Одна хвилина кожному. Перебив — втратив десять секунд.

Тема здавалася Денисові легкою: чи потрібен школі тихий куточок на перервах. Він мав сім жартів про «сонне царство» й жодного сумніву. Але після третього перебивання його хвилина скінчилася, перш ніж почався головний аргумент.

Софія дала слово тихій Оленці. Та розповіла, що після гучного дзвінка іноді не встигає заспокоїтися до наступного уроку. Денис уперше почув її довше, ніж п’ять секунд.

У другому раунді він не сперечався. Він перепитав, чи куточок має бути цілком беззвучним, і запропонував місце в бібліотеці. Команда суперників погодилася додати навушники й настільну лампу.

Журі, яке до Міжнародного дня жінок-суддів очолювала справжня суддя пані Ірина, присудило перемогу не одній стороні, а спільній поправці.

— Так не буває, — обурився Денис за звичкою.

Таймер дзенькнув.

Він закрив рота, подумав і почав речення вдруге:

— Поясніть, будь ласка, чому.