Будинок, що просив більше світла

О дев’ятій ранку паперові мешканці будинку Віри оголосили страйк.

Вони вийшли з макета з крихітними плакатами: «Сходи надто круті!», «Вікно кухні дивиться в стіну!», «А де гуляти котові?»

Віра готувала архітектурний проєкт до розповіді про Євгенію Маринченко. Її білий картонний будинок мав ефектну вежу й вузькі вікна, але вона жодного разу не уявляла, як у ньому житимуть люди.

— Вежа лишається, — заявила Віра. — Вона найкрасивіша.

Мешканці мовчки переселилися в коробку від взуття.

Тоді дівчинка взяла маленьку фігурку бабусі на коліщатах і спробувала провести її від дверей до кухні. Фігурка застрягла на першій сходинці. Ляльковий візочок не повернув у коридорі. Сонячний промінь торкнувся лише даху.

Віра всю другу половину дня різала картон. Замість парадної вежі з’явився світлий спільний балкон. Двері стали ширшими, біля входу виріс пандус, а внутрішній дворик отримав дерево — справжню гілочку чебрецю.

Паперові мешканці повернулися. Кіт першим зайняв балкон, хоча за планом там сушили білизну.

На виставці Віра поставила поруч два макети. Один був красивий здалеку. Другий — зручний зблизька.

Вночі в першому будинку не світилося жодне вікно. У другому хтось залишив на балконі паперову чашку чаю.