Ярмарок, що переплутав усі маршрути

Четвертого вересня на центральній площі відкривали великий осінній ярмарок. Під смугастими навісами сяяли яблука, гарбузи й цибуля, у відрах стояли хризантеми, а покупці поспішали між рядами з плетеними кошиками. На окремому стенді митні брокери пояснювали, як допомагають товарам законно й безпечно перетинати кордон.

Оленчина родина мала прикрасити центральну алею квітами. Тато ніс пакунок із хлібом, мама — кошик із цибулинами, молодший братик Максим — яблука. Песик Жук біг поруч і намагався не наступати на сухе листя, що шурхотіло бруківкою.

Біля кожного прилавка висіла чарівна схема доставки. Золоті стрілки показували, коли й звідки мають прибути возики з товаром. Та щойно годинник пробив дев’яту, порив вітру зірвав усі аркуші. Вони закружляли над площею сяйливим вихором.

— Ловіть маршрути! — крикнув продавець квітів і підняв довгий сачок.

Люди хапали папери, але золоті схеми вже перемішалися. Оленка побігла за аркушем, який нісся просто до фонтану. Жук помчав слідом, підскочив і притиснув його лапами. Інший маршрут продавець спіймав сачком, ще два зняли з гілок.

Зібрані схеми швидко повернули на стенди. Ніхто не помітив, що стрілки на них змінили напрямок.

За кілька хвилин з обох кінців центральної алеї виїхали возики. Один віз яблука та гарбузи, другий — горщики з квітами, третій — ящики з посудом. Золоті стрілки вели всіх просто назустріч одне одному. Між ними опинилися покупці, Максим із кошиком і Жук.

— Зупиніться на хвилину! — вигукнула Оленка.

Продавці загальмували. Дорослі звільнили дітям прохід, відвели Жука й поставили возики вздовж країв. Хтось звинуватив вітер, хтось — чарівні аркуші, та Оленка запропонувала спершу перевірити факти. На кожній схемі окремо маршрут здавався правильним. Проблема виникала лише тоді, коли всі починали рух одночасно.

Митна брокерка пані Леся допомогла скласти спільну таблицю. Постачальників поділили за часом: квіти прибували першими через східний в’їзд, продукти — другими через західний, а посуд — після відкриття бічної брами. Центральну алею залишили пішоходам. Стрілки перемалювали різними кольорами й додали не тільки напрямок, а й час.

Спершу новий порядок випробували з одним порожнім возиком. Максим стежив за годинником, мама перевіряла вільний прохід, тато подавав сигнали, а Оленка звіряла схему. Лише після вдалої перевірки дозволили решті постачальників рушати.

Для швидкої допомоги й пожежників залишили окремий проїзд: їх не можна змушувати чекати своєї черги. Це обмеження Оленка записала великими літерами.

Незабаром ярмарок знову загомонів. Продавець повернув сачок до комори, Жук отримав шматочок яблука, а родина розставила квіти вздовж безпечної алеї. Оленка пішла останньою. Позаду неї люди вільно гуляли між прилавками, а золоті стрілки більше не наказували — вони чемно підказували шлях.