Літера, що втекла

# Літера, що втекла

Восьмого вересня подвір’я міської бібліотеки сяяло золотим листям. На сходах стояли кошики з книжками, а школярі складали з паперу зірки для свята читання. Марта прийшла допомогти бібліотекарці пані Олені розкласти нові казки. Її друг Остап ніс такий високий стос, що бачив перед собою лише клаптик синього неба.

Раптом верхня книжка розгорнулася. Із речення «Ластівка летіла над лісом» вискочила біла світна літера «Л». Вона кумедно дригнула ніжками, зіскочила на бруківку й помчала до воріт, залишаючи за собою сріблястий слід.

— Лови літеру! — гукнув Остап.

Марта простягнула руки, та «Л» прослизнула між пальцями, оббігла паперову зірку й сховалася за портфелем. Коли діти відсунули його, утікачка вже перестрибувала через книжки. За кожним її кроком зі сторінок зникали інші «Л»: лисиця ставала «исицею», лимон — «имоном», а слово «листя» перетворилося на дивне «истя».

Остап натягнув уздовж доріжки стрічку, сподіваючись перепинити втікачку. Проте «Л» підстрибнула, наче спортсменка, і перелетіла пастку. Від її приземлення книжки розгорнулися, а над сторінками закружляли десятки сяйливих знаків.

— Втекла не одна літера! — вигукнула Марта.

Серед білих іскор миготіли «Л», «П», «И» та «Н». Схожі знаки переплуталися: у казці з’явився «пев» замість лева, у вірші «нипа» замість липи, а капітан раптом поплив не на плоті, а на «ппоті».

Спершу діти вирішили ловити все, що світиться. Вони бігали довкола клумб, накривали літери зошитами й заманювали їх паперовими зірками. Та від поспіху плутанина лише зростала. Тоді Марта плеснула в долоні:

— Стійте! Нам потрібні не здогадки, а перевірка.

Пані Олена принесла великий аркуш. Діти накреслили чотири колонки й почали читати пошкоджені слова вголос. «Ліс» починався звуком [л] — отже, кликав «Л». У слові «поле» літера мала стояти після «о». А «Ніна» впізнала свою «Н» за двома рівними ніжками та перекладинкою.

Почувши власні місця, літери перестали кружляти. Вони ставали на паперові зірки, а тоді сріблястим ланцюжком поверталися до книжок. Найупертіша «Л» заховалася під осіннім листком. Марта не стала її хапати, а показала сторінку з порожнім місцем.

— Без тебе ластівка не може полетіти над лісом, — лагідно сказала вона.

Літера визирнула, усміхнулася й рушила сріблястою стежкою просто в речення. Щойно вона стала на місце, над подвір’ям спалахнула золота зірка, а всі переплутані слова знову набули сенсу.

Пані Олена нагадала, що 8 вересня відзначають Міжнародний день грамотності — день права кожної людини читати, писати й навчатися. Тому на святі ніхто не сміявся з чужих помилок: старші допомагали молодшим, а кожен міг читати у власному темпі.

На згадку Марта залишила не спійману літеру, а чернетку з виправленнями. Відтоді вона знала: навіть одна риска може змінити ціле слово, а уважність і терпіння здатні повернути лад у найбільш розгублену казку.