Бібліотека на човні

# Бібліотека на човні

Восьмого вересня синій човен-бібліотека мав уперше причалити біля осіннього парку. Під жовтим навісом сяяли лампочки, на полицях чекали казки й енциклопедії, а пес Каштан поважно лежав на носі, наче справжній капітан. На березі зібралися діти. Хтось приніс закладки, хтось — паперові прапорці, а Яринка тримала список читачів і три кольорові олівці.

Та човен зупинився за кілька метрів від причалу.

— Мотор зламався! — сказав велосипедист Тарас, який бачив усе з доріжки.

— Ні, капітан злякався качок! — запевнила мала Соломійка.

— Мабуть, канат закороткий, — припустив хлопчик у смугастому светрі.

Діти заговорили разом, а човен тим часом тихенько хитався посеред латаття. Яринка не стала обирати найцікавішу версію. Вона попросила кожного розповісти лише те, що він бачив на власні очі. Тарас помітив, що біля берега з води виступило каміння. Соломійка бачила, як качки йшли дном, а не пливли. Хлопчик сказав, що канат провисає і до стовпчика дістає.

— Усі троє помітили різне, але виходить одне: вода стала надто низькою, — підсумувала Яринка.

Капітан підтвердив її висновок. Якщо підвести човен ближче, днище могло застрягти або пошкодитися. Заходити у воду дітям також було небезпечно. А на березі вже чекали читачі, серед них і Марко, який мріяв саме сьогодні взяти книжку про космос.

Спершу запропонували перекинути книжки в кошику на мотузці. Для перевірки поклали туди старий журнал. Кошик хитнувся, зачепив борт і мало не перевернувся у воду. Спробу негайно зупинили.

Тоді Яринка озирнулася. Стежка тягнулася вздовж річки до маленького дерев’яного містка, де вода була глибша.

— Нехай човен стане біля містка, а ми передамо книжки берегом, — запропонувала вона. — І обов’язково захистимо їх від бризок.

Капітан повільно провів човен до містка. Дорослі волонтери склали книжки у водонепроникні торби й винесли їх на суху доріжку. Діти утворили естафету: Тарас підвозив невеликі пакунки велосипедом, Яринка звіряла назви зі списком, а інші розкладали книжки у дерев’яні ящики. Спочатку перевезли одну торбу. Коли переконалися, що всі видання сухі й цілі, повторили шлях для решти.

Незабаром берег перетворився на читальну залу. Кіт умостився біля ящика із закладками, качки задрімали неподалік, а Каштан слухав казку про мореплавців. На дошці настроїв діти прикріплювали записки під усміхненим, спокійним або сумним обличчям, щоб бібліотекарі знали, кому потрібна допомога з вибором чи читанням.

Пані бібліотекарка нагадала, що 8 вересня відзначають Міжнародний день грамотності, адже кожна людина має право читати, писати й навчатися. Того дня це були не просто святкові слова: навіть обміліла річка не завадила книжкам дістатися читачів.

Увечері Яринка записала весь спосіб у зошиті, щоб його могли повторити інші: перевірити причину, не заходити у воду, випробувати одну суху торбу й лише тоді переносити решту. А в естафеті залишила одне вільне місце — для того, хто наступного разу помітить іще кращий шлях.