Мікроб, якого не запросили на пікнік
Перед шкільним пікніком Костик намалював на коробці з бутербродами страшного зеленого мікроба й написав: «Вхід заборонено». Усі сміялися, поки він не поклав їжу на сонце.
Бібліотека Kazka.day
Казки на ніч — це тихі, теплі історії для спокійного завершення дня разом із дитиною. У добірці є короткі українські казки про дружбу, турботу, чарівні подорожі та добрих героїв без надмірно тривожних сюжетів. Орієнтовний час читання біля кожної історії допоможе обрати казку на один вечір. Читайте вголос перед сном, обговорюйте вчинки персонажів або повертайтеся до улюблених пригод у зручний час.
460 казок
Перед шкільним пікніком Костик намалював на коробці з бутербродами страшного зеленого мікроба й написав: «Вхід заборонено». Усі сміялися, поки він не поклав їжу на сонце.
Ірина посадила три квасолини: одну на сонячному вікні, одну в затінку, а третю — у темній шафі. Брат оголосив третю «приреченою» ще до появи паростка.
На маленькому річковому острові екогурток мав записати звуки природи. Юрко був розчарований: «Тут тихо». Керівниця простягнула йому навушники-рекордер і попросила послухати ще раз.
На балконі в Олени з’явилося стільки бджіл, що молодший брат назвав вазон із лавандою «бджолиним вокзалом». Він уже хотів проганяти пасажирів рушником.
На родинний сніданок у бабусі зібралися всі, і на столі не знайшлося двох однакових чашок. Назарові дісталася крихітна з качкою, хоча він вважав себе вже «занадто дорослим» для качок.
Перед шкільним концертом Арсен умів грати швидко, голосно й без жодної помилки. Він був упевнений, що цього достатньо, аби стати найкращим скрипалем вечора.
На підвіконні класу соняшник Семен раптом опустив листя. Максим одразу заявив: «Йому сумно!» Ліза відповіла: «Рослинам не ставлять діагноз навмання».
Тато, Марійка й шестирічний Остап вирішили подарувати мамі «ідеальний вихідний». За планом мама не мала зробити нічого — навіть чай налити собі сама.
У коробці з родинними світлинами Дарина знаходить фото двох зовсім юних братів. На звороті лише дата й одне слово: «Повернулися». Вона просить прабабусю пояснити.
Марта була певна, що зможе передбачити дощ за кількістю мурах біля ґанку. Вона навіть записала формулу: «більше двадцяти мурах — парасоля обов’язкова».
У підводній школі оголосили перегони між рифами, і всі були певні, що молодий тунець Тіко переможе — адже тунці славляться швидкістю. Але Тіко тихо зізнався подрузі-черепасі Мії, що на повній швидкості він панікує.
На подвір’ї будинку Софійка вирішує не просто прибирати після зими, а написати кожному дереву «лист-побажання» і прикріпити його на мотузці, не пошкоджуючи кору.
Коли Марта знаходить стару сорочку, вона хоче використати її для костюма на виставі, але розмова з родиною й етнографічне дослідження відкривають історії кількох поколінь.
На шкільному городі діти сердяться на комах, що літають над грядками, але спостережлива бджола Жужа показує їм невидиму роботу запилювачів і вчить планувати сад без зайвої хімії.
У Всесвітній день книги читачка Тамара доходить до останньої сторінки, але герої не дозволяють закрити книжку, доки вона не зрозуміє різницю між продовженням чужої історії та створенням власної.
На шкільній реконструкції Всеукраїнського національного конгресу учні так захоплюються власними промовами, що не можуть ухвалити жодного рішення, доки не вчаться представляти не себе, а тих, хто їм довірив голос.
Під час екскурсії старий кам’яний лев залишає постамент, бо його тінь зникла після невдалого ремонту площі, і діти допомагають повернути пам’ятці її історичне оточення.
Юний винахідник запускає систему, що має автоматично керувати шкільним ярмарком, але один несподіваний збій вчить його: хороша система не замінює людей, а допомагає їм бачити ціле.
На Всесвітній день мистецтва юна художниця малює ідеальний пейзаж, але сонце з картини тікає, бо втомилося бути лише декоративною жовтою плямою.
На Великдень двоюрідні сестри влаштовують мовчазне змагання за найкрасивішу писанку, але випадкова тріщина змінює їхній погляд на свято й родинну традицію.
Коли з каталогу зникають картки, Мар’яна вирушає в лабіринт книжкових полиць і дізнається, що знайти книжку — окреме мистецтво, а пам’ять потребує порядку.
Хлопчик Даня хоче написати морську пригоду за один вечір, але його вигадані пірати відмовляються слухатися, доки автор не навчиться давати героям справжній вибір.
Під час нічної репетиції в музеї Соломія чує дивні голоси зі старих речей і поступово розуміє: кожен експонат зберігає не лише дату, а історію людини, яка ним користувалася.
Під час прогулянки друзі бачать підозрілий предмет біля лісосмуги й замість героїзму застосовують правила мінної безпеки, допомагаючи молодшим дітям не наближатися до небезпечного місця.