Музей людського тіла без страшних слів
Олеся боїться анатомічної виставки, але проста модель легенів перетворює страх на цікавість до того, як працює тіло.
Бібліотека Kazka.day
Казки на ніч — це тихі, теплі історії для спокійного завершення дня разом із дитиною. У добірці є короткі українські казки про дружбу, турботу, чарівні подорожі та добрих героїв без надмірно тривожних сюжетів. Орієнтовний час читання біля кожної історії допоможе обрати казку на один вечір. Читайте вголос перед сном, обговорюйте вчинки персонажів або повертайтеся до улюблених пригод у зручний час.
460 казокОлеся боїться анатомічної виставки, але проста модель легенів перетворює страх на цікавість до того, як працює тіло.
Марко й Юля складають маршрут для гостей міста й дізнаються, що найкоротший шлях не завжди найкращий для людини.
Двоє ведучих дитячого радіо вчаться не переконувати гостей, а справді слухати їхні відповіді.
Лада планує велику етнографічну експедицію, але відкриває, що невідоме починається одразу за сараєм, якщо вміти ставити запитання.
Діти отримують годину майже повної свободи в клубі й з’ясовують, що без спільних правил вона швидко звужує можливості інших.
Петрик мріє про головну роль, але отримує роль паркової лавки й відкриває, що другорядний персонаж теж може тримати на собі всю сцену.
Богдан і Зурі намагаються навчити одне одного простих ігор попри слабкий зв’язок і відкривають, що мова — це не тільки слова.
Леся намагається відтворити кольори старої буковинської листівки й вчиться чесно відрізняти спостереження від красивої здогадки.
Остап має намалювати афішу шкільного свята, але не може «почути» власний малюнок, доки знайомство з бандурою не змінює його задум.
Під час нічного чергування в теплиці друзі влаштовують експедицію в тропіки, досліджують мікроклімат і розуміють, чому далекі екосистеми впливають на весь світ.
Аліє готує для шкільного свята кримськотатарський прапор, а друзі через орнаменти, сімейні історії та спільне чаювання дізнаються, чому символи можуть зберігати пам’ять про дім.
Андрійко вперше питає, чому дорослі запалюють свічку 22 червня, і через історію родини вчиться пам’ятати минуле без романтизації війни.
У день літнього сонцестояння двоє друзів вирішують не миритися до заходу сонця, але найдовший день року виявляється надто довгим для впертості.
На фермі технічний дрон і коза Крапка по-різному бачать поле, а Максим вчиться поєднувати технології з досвідом людей і спостереженням за природою.
Після тижня спеки шкільний город починає в’янути, і двоє друзів влаштовують інженерний експеримент із мульчею, крапельним поливом та збором дощової води.
Дівчинка отримує від мами, яка тимчасово працює за кордоном, посилку без дорогих подарунків і вчиться бачити, як родини підтримують одна одну через відстань.
Назар підозрює, що дідусь став слабшим, бо почав програвати в шахи, але з’ясовує: справжня проблема в тому, що родина занадто часто вирішує за нього.
На фестивалі двоє дітей не розуміють слів одне одного, зате разом рятують повітряного змія й знаходять мову жестів, малюнків, сміху та терпіння.
Стара коробка з квитками, рецептами й фотографіями стає для Мирослави машиною часу: вона вчиться зберігати не мотлох, а історії людей.
Коли перед шкільним ярмарком зникає електрика, Лада перетворює кухню на лабораторію безпеки й рятує свято від сумнівних смаколиків.
Юний журналіст Сашко полює за сенсацією про таємничі нічні вогні, але вчиться перевіряти факти й відкриває правду про сусіда, який рятує міських кажанів.
У день, коли Маркові доручають провести родинний ранок, зламана парасоля, злива і зниклий сніданок вчать усіх не командувати одне одним, а бути командою.
На День Києва Ярина вирішила пройти містом без навігатора — лише за порадами людей. Першою дорогою її «спрямував» старий каштан: вітер зірвав листок і кинув просто в бік Андріївського узвозу.
Для шкільного свята Данило пообіцяв усім сонячну погоду, бо його застосунок показував лише десять відсотків дощу. За годину над стадіоном виросла темна хмара.