Синьо-жовта стрічка

— Кожному по шматочку! — вирішив клас, коли Марійка розгорнула довгу синьо-жовту стрічку.

Її принесли для розмови про референдум 1991 року. Ножиці вже клацнули, але Марійка раптом відсмикнула край. Якщо розрізати стрічку на тридцять сувенірів, спільного полотна не залишиться.

Діти сперечалися. Одні хотіли браслети, інші — прикрасу на вікно. Тоді Марійка поклала стрічку через усю кімнату, а кожен прив’язав до неї маленьку картку: що означає для нього можливість обирати. Відповіді були не урочисті: «якою мовою читати», «чи виступати на сцені», «кого впускати у свій особистий простір».

Коли всі підняли стрічку, вона вигнулася між руками й стала схожа на річку крізь місто за вікном. Ніхто не стояв попереду.

Після заняття Марійка змотала її в кошик. Один короткий край усе-таки відрізали — не на браслет, а щоб полагодити розірваний шкільний прапорець.