Натхненна: День пам’яті трагедії Бабиного Яру
Свічка київської школярки
Коли з’ясовується, що вітер гасив полум’я й діти намагалися запалювати його знову, Соломійка змінює перебіг казки «Свічка київської школярки»: використали захищений ліхтар, а головною залишили тишу.
Наприкінці все виглядало просто. Використали захищений ліхтар, а головною залишили тишу.
Якби художник завітав хвилиною пізніше, він побачив би тільки одну уважну дівчинку. А перед нею щойно були київська школярка зі свічкою, люди в темному меморіальному просторі.
Через поспіх ніхто не помічав, що вітер гасив полум’я й діти намагалися запалювати його знову. Соломійка попросила повторити підготовку «Свічка київської школярки» повільно, без глядачів.
На невеликій афіші містилося пояснення: 29 вересня Україна вшановує жертв масових розстрілів у Бабиному Яру, скоєних нацистами під час Другої світової війни.
Соломійка лишила в записнику два стовпчики: що вдалося завдяки плану і що стало щасливою випадковістю.
Соломійка пішла останньою. Позаду лишилася сцена, правдива в кожній деталі й уже готова до нової історії.
Завантажуємо календар історій…