Скарб зі старих пляшок

Конфлікт «скло мало гострі краї й не могло висіти над людьми» не зникає від чарів. У «Скарб зі старих пляшок» Соломійка розв’язує його так: пляшки замінили безпечними прозорими копіями, а скло віддали на переробку.

Того ранку в місті було незвично тихо. Тут були світна люстра-скарб зі старих пляшок на площі після дощу. Там чекала Соломійка.

На невеликій афіші містилося пояснення: у вересні мільйони людей об’єднуються, щоб прибрати сміття та подбати про спільний простір.

Задум «Скарб зі старих пляшок» змінився, коли з’ясувалося: скло мало гострі краї й не могло висіти над людьми. Соломійка не стала приховувати збій і попросила називати лише перевірені факти.

Фахівці підтвердили межі, діти додали власну ідею — і зрештою пляшки замінили безпечними прозорими копіями, а скло віддали на переробку.

У цій пригоді не знайшлося лиходія. Зате знайшлися люди, здатні виправити власну помилку.

Коли всі розійшлися, Соломійка залишила одне місце вільним — для людини, яка наступного разу помітить кращий шлях.

Завантажуємо календар історій…