Дві мови одного повітряного змія
На фестивалі двоє дітей не розуміють слів одне одного, зате разом рятують повітряного змія й знаходять мову жестів, малюнків, сміху та терпіння.
Бібліотека Kazka.day
Зібрали всі казки Kazka.day в одній бібліотеці. Обирайте історію за настроєм або темою та читайте разом удома, у школі чи перед сном.
918 казок
На фестивалі двоє дітей не розуміють слів одне одного, зате разом рятують повітряного змія й знаходять мову жестів, малюнків, сміху та терпіння.
Стара коробка з квитками, рецептами й фотографіями стає для Мирослави машиною часу: вона вчиться зберігати не мотлох, а історії людей.
Під час морської екскурсії Назар уявляє, що пливе за піснею кита, і дізнається, чому океану потрібні не лише чисті береги, а й тиша.
Коли перед шкільним ярмарком зникає електрика, Лада перетворює кухню на лабораторію безпеки й рятує свято від сумнівних смаколиків.
Юний журналіст Сашко полює за сенсацією про таємничі нічні вогні, але вчиться перевіряти факти й відкриває правду про сусіда, який рятує міських кажанів.
Пікнік біля річки перетворюється на екологічне розслідування: друзі шукають джерело сміття й запускають просту зміну, яку підхоплює цілий берег.
Після гучного звуку у дворі діти замість гри будують крейдою мирне місто, де кожен додає те, що допомагає дитині почуватися в безпеці.
Звичайна квасолина перетворює кімнату Ярини на лабораторію, де суперечка про потреби рослин вирішується не голоснішою думкою, а чесним експериментом.
На шкільних перегонах Данило мріє бути найшвидшим, але спортивна ходьба змушує його навчитися тримати темп, помічати суперників і перемагати не лише секундомір.
У день, коли Маркові доручають провести родинний ранок, зламана парасоля, злива і зниклий сніданок вчать усіх не командувати одне одним, а бути командою.
На День Києва Ярина вирішила пройти містом без навігатора — лише за порадами людей. Першою дорогою її «спрямував» старий каштан: вітер зірвав листок і кинув просто в бік Андріївського узвозу.
Для шкільного свята Данило пообіцяв усім сонячну погоду, бо його застосунок показував лише десять відсотків дощу. За годину над стадіоном виросла темна хмара.
Перед шкільним пікніком Костик намалював на коробці з бутербродами страшного зеленого мікроба й написав: «Вхід заборонено». Усі сміялися, поки він не поклав їжу на сонце.
Ірина посадила три квасолини: одну на сонячному вікні, одну в затінку, а третю — у темній шафі. Брат оголосив третю «приреченою» ще до появи паростка.
Учитель дав класу дивне завдання: намалювати карту району без назв вулиць. Лише те, що справді допомагає людині орієнтуватися.
На гуртку математики вчитель написав: «Як розсадити хор у три ряди так, щоб усі бачили диригента?» Діти засміялися: це ж не математика, а меблі.
У музеї Лев побачив копію старого листа доби Української Народної Республіки. У тексті бракувало останнього рядка, і хлопець одразу захотів його «дописати красиво».
Молодий мархур Крутик вирішив довести стаду, що може видертися на найвищий виступ ущелини. Старші попередили про сипуче каміння, але Крутик почув лише слово «високий».
У школі запропонували провести «естафету героїв», і Петрик уявив смугу перешкод, медалі та рекорд секундоміра. Але класна керівниця дала зовсім інше завдання: знайти людей, які щодня роблять важливе без оплесків.
На маленькому річковому острові екогурток мав записати звуки природи. Юрко був розчарований: «Тут тихо». Керівниця простягнула йому навушники-рекордер і попросила послухати ще раз.
На шкільному ярмарку робот Роб умів танцювати, рахувати й навіть подавати серветки, але на прохання «одягни вишиванку» його програма видала помилку: «Не знаю, який візерунок правильний».
На балконі в Олени з’явилося стільки бджіл, що молодший брат назвав вазон із лавандою «бджолиним вокзалом». Він уже хотів проганяти пасажирів рушником.
Фінальний удар Макса влучив у ворота саме тоді, коли м’яч підскочив у калюжі. Усі закричали «Гол!», крім воротаря Тараса, який стверджував, що перед ударом м’яч вийшов за лінію.
У бабусиній шафі Ельвіра давно бачила стару коричневу валізу. 18 травня бабуся сама поставила її на стіл і сказала: «Сьогодні я розповім, чому вона для нас важлива».