Сад пам’ятних яблунь

У будинку культури одразу після уроків підготовка до «Сад пам’ятних яблунь» розділила людей на дві майже рівні команди з протилежними ідеями. Саме тоді Яринка вирішила, що починати треба не з пошуку винного, а з нового плану.

Щоб ніхто не став глядачем випадково, Яринка запропонувала правило: кожен може змінити свою роль у будь-який момент.

Замість довгих промов Яринка запропонувала пройтися пекарнею на розі й записати, що саме заважає людям. За десять хвилин список виявився довшим, ніж усі очікували, але кілька проблем повторювалися майже в кожній розмові.

Сусідка пані Леся намалювала просту таблицю: «можемо зробити сьогодні», «потрібна допомога дорослих», «потрібен дозвіл». Раптом великий безлад розділився на зрозумілі кроки.

Подія «День пам’яті предків і родинних історій» нагадала, навіщо вони взагалі взялися за роботу. На початку листопада українські родини відвідують могили рідних, запалюють свічки пам’яті та переказують дітям родинні історії. Діти вирішили, що «Сад пам’ятних яблунь» має завершитися не красивою фотографією, а хоча б однією реальною зміною.

Найпростішим виявилося те, що всі відкладали: домовитися між собою. Одні принесли матеріали, інші поговорили з адміністрацією, треті зробили оголошення. До вечора перша проблема зі списку була вирішена.

Решту пунктів не ховали. Їх залишили на дошці з іменами добровольців і датами наступних кроків. Яринка була задоволена саме цим: пригода не закінчилася красивою крапкою, а перетворилася на справжній план.