Репортерка і мовчазний фонтан

Назар знаходить незвичайну річ — диктофон із записом плеску. У місці «центральна площа містечка» починається пригода із завданням «з’ясувати причину зупинки старого фонтану». Несподівана перешкода — дорослі звинувачували спеку, не оглянувши труби; до розв’язки приводить спосіб «фотодокази, схема водогону й запит до майстра».

Фонтан замовк посеред дитячого радіорепортажу.

— Ви чуєте веселий плескіт… — почала Назарова подруга Емма, але за її спиною струмені опали, наче прозорі мотузки. За мить у чаші лишилася тільки вода й здивовані голуби.

Назар вимкнув запис. Вони готували матеріал про оновлену міську площу до дня пам’яті журналіста Павла Дорожинського. Тепер замість святкового репортажу мали тишу.

— Напишемо, що фонтан зламався через спеку, — запропонувала Емма. — Учора було тридцять п’ять градусів.

Назар подивився на небо. Спека могла бути причиною, але могла й не бути. Він сфотографував табло керування, не торкаючись його, та записав точний час зупинки.

Першою вони опитали продавчиню морозива. Вона сказала, що фонтан вимикається щодня о дванадцятій. Двірник заперечив: зазвичай він працює без перерви. Мама з візочком чула дивний гуркіт. Троє дітей були певні, що бачили в чаші величезну гілку.

У радіоредакції Емма склала всі відповіді в один драматичний текст. Виходило, ніби таємнича гілка зламала насос під час неймовірної спеки рівно за розкладом. Назар засміявся, але текст не затвердив.

Вони зателефонували до міської служби. Майстер пан Сергій запросив їх прийти за огородження, коли фахівці завершать огляд. Діти чекали на лавці й спостерігали. Працівники відкрили технічний люк, перевірили фільтр і дістали не гілку, а велику купу дрібного листя. Насос автоматично вимкнувся, щоб не перегоріти.

— Отже, винна спека? — спитала Емма.

— Ні. Автоматика спрацювала через слабкий потік води, — пояснив майстер. — Листя принесло вітром після ранкової обрізки дерев. Але ми ще перевіряємо, чому захисна сітка пропустила його.

Сітка виявилася неправильно встановленою після вчорашнього очищення. Працівники виправили кріплення, промили систему й запустили насос. Струмені піднялися, та Назар попросив Емму не вмикати мікрофон одразу. Вони дочекалися десяти хвилин стабільної роботи.

У готовому репортажі було чути три різні звуки: веселий початковий плескіт, незручну тишу й рівний шум після ремонту. Між ними звучали суперечливі версії очевидців, а потім — пояснення майстра. Емма окремо сказала, що їхнє перше припущення про спеку не підтвердилося.

Редакторка вважала матеріал задовгим. Друзі скоротили власні жарти, але залишили паузу тиші. Саме вона змушувала слухача чекати відповіді.

Коли репортаж передали міським радіо, продавчиня морозива прийшла до студії з двома стаканчиками пломбіру. Вона сміялася зі своєї впевненості щодо щоденного розкладу. Двірник попросив копію запису для навчання нових працівників.

Наступного тижня Назар і Емма знову сиділи біля фонтану. Цього разу вони нічого не записували. Голуби купалися у мілкій частині, діти бігали крізь бризки, насос працював рівно. Емма сказала, що це дуже нудний сюжет.

— Для фонтану — чудовий, — відповів Назар і підняв морозиво, поки воно не розтануло.

Завантажуємо календар історій…