Лавка для розмов

Софійка ставить лавку для розмов у найгамірнішому місці площі й після невдачі дозволяє мешканцям самим обрати тихий куток.

Лавку для розмов Софійка поставила просто біля фонтану, музичного кіоску й зупинки. На урочистій табличці було написано: «Тут громада чує кожного».

Ніхто нікого не чув. Автобуси гарчали, вода шуміла, голуби билися за булку. Пані Орися, яка погано чула, пішла першою.

Софійка хотіла додати мікрофон. Мешканці запропонували простіше: пересунути лавку у дворик бібліотеки. Там був рівний підхід, тінь і місце для крісла колісного. Дозвіл та допомогу з перенесенням погодили на відкритому засіданні громади.

У новому місці лавка втратила красивий краєвид, зате на ній справді почали говорити. Першою темою стала надто гучна музика біля фонтану.

Софійка зняла табличку з обіцянкою чути кожного. Замість неї прикрутили маленьку: «Сідай, якщо хочеш говорити. Запитай, чи інший готовий слухати».

Завантажуємо календар історій…