Капличка на краю карти

На краю старої карти була намальована капличка, якої не пам’ятав ніхто в селі.

Назар вважав це доказом, Оля — помилкою картографа. Вони вирушили шукати споруду для проєкту про історика Олександра Барана.

Пастух сказав, що капличка стояла біля груші. Пані Стефа пам’ятала її біля річки. Старий будівельник запевняв, що то була не капличка, а придорожній хрест. Кожна версія звучала переконливо й вела в інший бік.

Діти знайшли фундамент біля груші, але цегла була надто нова. Біля річки лежав тесаний камінь, та геолог пояснив, що він природний. Нарешті Оля помітила: на карті стара дорога йшла не так, як сучасна.

Вони наклали прозору копію давнього плану на новий. Позначка опинилася біля занедбаного пагорба. Там не було споруди — лише кілька металевих цвяхів, уламок черепиці та бузок.

Археолог попросив нічого не копати без дозволу. Можливо, капличка справді стояла тут; можливо, картограф позначив задум, який так і не здійснили.

У шкільному проєкті Назар і Оля не намалювали відбудовану споруду. Вони показали чотири версії, джерела й порожнє місце посередині.

— То де правильна відповідь? — спитав відвідувач.

— Поки що на краю карти, — сказала Оля.