Інженерний олівець

«Щось тут не працює», — сказала Лада. Коли на ринковій площі наймолодший учасник підняв руку, стало ясно: якщо робити «Інженерний олівець» за старим планом, частина дітей залишиться лише глядачами. За хвилину навколо неї вже зібралася маленька робоча команда.

Щоб ніхто не став глядачем випадково, Лада запропонувала правило: кожен може змінити свою роль у будь-який момент.

Лада запропонувала просте правило: кожен учасник робить одну корисну дію для людини, якої майже не знає, а потім не вимагає нічого у відповідь. Молодший брат Остап спершу назвав це надто простим, але погодився спробувати.

Перші дії були зовсім маленькі: хтось притримав двері, хтось допоміг перенести коробки, хтось пояснив молодшому дорогу. Та через годину у майстерні за рогом вже важко було зрозуміти, хто почав ланцюжок і куди він пішов далі.

Саме цього дня згадували День інженерних військ України. 3 листопада Україна вшановує військових інженерів, які будують переправи, укріплення та безпечні шляхи. Тема допомогла дітям не перетворити «Інженерний олівець» на змагання добрих справ із балами й переможцями.

Несподіваний поворот стався, коли допомоги потребувала сама Лада. Вона хотіла відмовитися, бо вважала, що організатор має все контролювати. Друзі нагадали їй власне правило: приймати допомогу теж нормально.

Увечері ніхто не зміг порахувати, скільки добрих дій сталося. Тож замість числа діти намалювали велику хвилясту лінію, що виходила за край аркуша. Для «Інженерний олівець» це виявилося найточнішим підсумком.