Глюкометр маленького мандрівника

У сквері біля ратуші, перед тим як хтось устиг сказати «скасовуємо» один учасник поставив запитання про «Глюкометр маленького мандрівника», після якого весь початковий задум довелося переглянути. Саме тоді Марійка вирішила, що починати треба не з пошуку винного, а з нового плану.

Марійка намалювала на аркуші три колонки: «потрібно», «можна змінити» і «можна взагалі не робити». Після цього підготовка стала значно легшою.

Марійка разом із бібліотекаркою пані Ганною зробила простий прототип із картону, мотузки, прищіпок і того, що вже було під рукою. Він виглядав кумедно, зате одразу показав, яка частина задуму працює, а яка — ні.

Друга версія виявилася кращою, але надто складною. Молодші діти плуталися в правилах, дорослі намагалися все пояснювати замість них. Тоді Марійка прибрала половину деталей. «Якщо ідею не можна пояснити за хвилину, вона ще не готова», — вирішила вона.

Тема Всесвітній день боротьби з діабетом додала сенсу експерименту. 14 листопада світ поширює знання про діабет, підтримку людей із цим захворюванням і здорові звички. Учасники вирішили, що «Глюкометр маленького мандрівника» має не просто дивувати, а приносити комусь конкретну користь.

Перед фіналом прототип зламався. Замість паніки всі розібрали його на частини й використали їх по-новому. Саме аварія підказала найпростішу конструкцію — таку, яку потім зміг повторити навіть першокласник.

Наприкінці дня на ринковій площі залишили не пам’ятник винаходу, а коробку з матеріалами та короткою інструкцією. Наступний клас міг змінити конструкцію на свій смак. Для Марійка це було найкращим фіналом: добра ідея продовжувала жити без автора поруч.