Двомовний вертеп

У двомовному вертепі кожен хотів говорити останнім. Лада наполягала на українській, Самір — на мові своєї родини.

Новий учень запропонував не перекладати репліки дослівно: один персонаж ставив запитання однією мовою, інший відповідав другою, а рухи допомагали зрозуміти сцену.

Глядачі не вловили кожного слова, зате вловили сварку, жарт і примирення.

Фінальну колядку заспівали двома мовами не одночасно, а по черзі — щоб жодна не стала шумом.